Думки

ПРОЩАВАЙ ДЕРЖАРХБУДКОНТРОЛЬ!?

        Бо все йде до того, що річниця утворення системи державного архітектурно-будівельного контролю, яка припадає на 16 серпня, може стати останньою для цієї системи. Звісно, трагедії не станеться. Буде містобудівний контроль. Зрештою, воно мало так і бути, бо держархбудконтроль вже давно себе переріс і вимагав нової організаційно-правової форми реалізації.
        Питання скоріше у морально-етичній площині. Адже протягом 76 років не одне покоління фахівців будівельного профілю (надовго чи ні) пов’язало свою трудову біографію з справою державного архітектурно-будівельного контролю. За самими скромними підрахунками – це близько 20 тис. осіб. Таке собі містечко.
Система держархбудконтролю була утворена у серпні 1944 року. Протягом всього періоду свого існування система зазнавала неодноразових, нерідко кардинальних, змін і реформ. Мабуть найбільш виразний розвиток і становлення системи держархбудконтролю відбулися вже за часи незалежності Української держави.
На початку 90-х років минулого століття про органи держархбудконтролю було відомо далеко не кожному учаснику будівництва. Певним чином це пояснювалося статусом інспекції держархбудконтролю як структурного підрозділу у складі управління містобудування та архітектури органу місцевої влади. Не набагато вищим був і статус самої Державної архітектурно-будівельної інспекції України, яка незважаючи на вражаючу назву, поступово перетворилася на малочисельний відділ у складі Держбуду України.
Ситуація почала кардинально змінюватися з 2006 року, коли Кабінетом Міністрів України була утворена Державна архітектурно-будівельна інспекція України як урядовий орган державного управління у складі Мінбуду України. З 2008 року це вже централізована структура з територіальними органами у своєму складі, а з 2011 року – центральний орган виконавчої влади.
Одночасно з підвищенням статусу розширювалися повноваження, які на сьогодні фактично позиціонують органи держархбудконтролю як єдину державну інстанцію по забезпеченню законності будівництва.
Здавалося б тільки радіти за такий переконливий поступ. Але ж без ложки дьогтю ніяк. Якось само собою уявлялося, що посадовцями органів держархбудконтролю загалом можуть бути лише фахівці, які мають не тільки профільну освіту, а й чималий багаж практичних знань, що дозволяв би їм вести рівну розмову або дискусію з маститими будівельниками. У всякому разі, так було раніше.
Більшість з колишніх інспекторів у страшному сні не могла уявити, що виконроба з двадцятилітнім стажем буде перевіряти посадова особа, яка ще нічого не збудувала, і не побула у шкірі того, кого контролює. Вони ж з різних планет.
Чому таке стало? Бо держархбудконтроль з технічного перетворюється (хотілося б сподіватися, що ще не перетворився повністю), на адміністративний. З якогось моменту робота в органах держархбудконтролю стала привабливою для фахівців не тільки з будівельною освітою. Таке собі обґрунтування цього сконцентровано прозвучало під час співбесіди у Вищому корпусі державної служби  з вуст одного з претендентів на посаду Голови Держархбудінспекції (почуто особисто під час он-лайн трансляції співбесіди у березні 2019 року). На запитання про наявність профільної освіти претендент заявив, що будівельна освіта потрібна інспекторам, ну може ще начальникам інспекційних відділів. А для керівництва профільним органом виконавчої влади цілком достатньо диплома магістра державного управління.
Стримаємо емоції. Хоча таку сентенцію можна поширити на всіх учасників будівництва і не тільки будівництва.
Краще про приємне. До 75-річниці держархбудконтролю мною був підготовлений огляд «Віхи історії», у якому наведена інформація не тільки про основні етапи розвитку системи держархбудконтролю, а головне - про людей, які залишили помітний слід у цій роботі. З оглядом можна вільно ознайомитися за посиланням:
https://drive.google.com/file/d/1DUiQjnhsp_wDO09VcV-JAx-VDdTyleSm/view?usp=sharing
Дякуючи сьогоднішнім засобам комунікації є можливість і уточнити і доповнити зазначену інформацію. А тому буду вдячним і розгляну всі надані пропозиції. Аби залишився слід в історії.